— У чому сьогодні, на вашу думку, головна проблема професії бухгалтера й аудитора? Це питання компетентності, відповідальності чи того, як сама професія сприймається всередині бізнесу?

— Мені хочеться говорити про професійну гідність.

Про чесність у відносинах. Про довіру. Про те, що ми дуже часто вкладаємо абсолютно різний зміст у слова «чесність», «довіра», «справедливість».

І це стосується не тільки власників бізнесу. Це стосується і бухгалтерів.

Бухгалтер може бачити проблему, але не донести її до власника. Не тому, що він її не розуміє. Можливо, через страх. Можливо, тому що не знає, як про це сказати. Можливо, тому що простіше промовчати.

А потім це мовчання коштує бізнесу грошей.

— Якщо проблема лежить одночасно і в поведінці власника, і в поведінці бухгалтера, хто має першим змінювати цю модель взаємодії?

— Я думаю, що сам бухгалтер.

Тому ми стільки приділяємо уваги в Раді незалежних бухгалтерів та аудиторів саме розвитку бухгалтерів. І ми в нашій компанії «Бізнес Елемент» також приділяємо увагу питанням розвитку.

Тому що тільки людина з широким світоглядом може виконувати цю роботу.

— Ви кажете, що першим має змінитися бухгалтер. Але чи не виходить так, що ми перекладаємо на нього занадто багато? Адже рішення все одно приймає власник. Де, на вашу думку, проходить межа відповідальності кожного?

— Я кажу про першого бухгалтера, тому що я сама зазвичай стою на цьому боці, тому що я за своєю професією є аудитором і бухгалтером.

І я розумію, що кожна зміна має починатись із себе. Тому було б дивно, аби я казала про те, що має хтось інший змінюватись. Це недоросла позиція.

Тому так, звісно, я вважаю, що як представники цієї професійної спільноти ми маємо змінюватись самі, а потім уже наполягати на зміні тих систем, у яких ми працюємо. Або обирати собі системи, які відповідають нашим змінам і нашим цінностям.

— Де тоді проходить межа між бухгалтером як виконавцем і бухгалтером як професіоналом, який має власну позицію та відповідальність за наслідки?

— Я хочу, щоб бухгалтер наполегливо доносив власнику реальну картину. Якщо він бачить, що якась дія є неправильною, ризиковою або може мати наслідки, він не повинен просто йти за власником.

Особливо це помітно в мікро- і малому бізнесі, де бухгалтер іноді фактично йде за поводком власника.

Але бухгалтер має свою професійну відповідальність.

— Бухгалтер часто сприймає лояльність як необхідність підтримати рішення власника. Але де, на вашу думку, закінчується лояльність і починається професійна безвідповідальність?

— Лояльність закінчується там, де є наслідки — фінансові або навіть кримінальні, адміністративні, якщо хочете, за певні суми.

Тож лояльність може бути там, де її наслідки не доводиться потім виправляти за гроші, через штрафи, суди чи відповідальність.

— Але що відбувається в ситуації, коли бухгалтер свою позицію висловив, ризики пояснив, а власник усе одно приймає інше рішення? Де в цей момент закінчується відповідальність бухгалтера?

— Якщо є операція, з якою бухгалтер не погоджується, він має скласти докладну записку, описати ризики цієї операції і зафіксувати, що власник був про них попереджений.

Це може бути електронний лист або інший доказ.

Установка для бухгалтера — що треба фіксувати. Тому що конструкція «а я казала» — вона не працює.

Тут на допомогу приходять стандарти.

І, до речі, стандарти аудиту з фіксацією робочих документів — це дуже класна тема.

— Чи завжди достатньо просто зафіксувати свою професійну позицію? Чи є ситуації, коли бухгалтер має сказати: «Ні, я це не проведу»?

— Звісно, якщо дивитись на наслідки, то в деяких випадках можна сказати: я свою позицію зафіксував, але це ваше управлінське рішення і ви несете за нього відповідальність.

Там, де відповідальність є і бухгалтерська, межею є те, що бухгалтер має сказати: «Ні, я цього робити не буду».

— Якщо бухгалтер бачить ризик, чому він часто не говорить про нього прямо? Це страх втратити роботу, звичка бути виконавцем, невпевненість у власній експертності чи культура самого бізнесу?

— Мені дуже подобається, що це про культуру самого бізнесу, про культуру ведення бізнесу.

Але я думаю, що насправді це і, перш за все, страх втратити роботу, тобто страх втратити постійний дохід у вигляді заробітної плати.

Тому що для системних людей розуміння стабільності виглядає саме у своєчасній ритмічній оплаті за час.

— Чи не є тоді однією з головних проблем те, що роль бухгалтера вже змінилася, а очікування бізнесу залишилися старими? Власник досі часто хоче «людину, яка все оформить», тоді як від бухгалтера вже потрібні аналіз, позиція, оцінка ризиків і здатність сказати «ні». Як ви це бачите?

— Звісно, змінилось, тому що час змінюється, і навіть чотири з половиною роки війни, вони також змінили підходи до цієї професії, до того, що очікують від бухгалтера і що він має насправді вміти робити.

— Тобто зміни потрібні не лише з боку бухгалтера. Якою тоді має бути базова установка для власника бізнесу у взаємодії з бухгалтером?

— Установка для власника: перед тим, як зробити дію, сто разів проговори, будь ласка, з бухгалтером наслідки.

— Якщо сформулювати нову модель відносин між власником і бухгалтером, якою вона має бути?

— Модель взаємовідносин — це розуміння поглядів власника і членів команди.

Тому що, окрім бухгалтера і директора, є ще керівники виробництва, є обліковці товарно-матеріальних цінностей, є менеджери з продажів — і це все одна команда.

Тому модель взаємовідносин має передбачати визначення ключових позицій, які генерують фінансову інформацію.

Бухгалтер має бути залучений до обговорення процесів, до обговорення бізнес-процесів, тому що йому важливо розуміти, де можуть бути витоки інформації або та інформація, яка не потрапляє своєчасно до бухгалтерської служби, і через це компанія може нести зайві фінансові втрати.

Тож власник перед здійсненням дій ставить до відома бухгалтера, щоб він мав змогу, у свою чергу, прорахувати ризики і висвітлити власнику податкові наслідки.

— Якщо цю модель взаємодії неможливо змінити за один день, з чого взагалі має початися зміна професійної культури?

— Я хочу, щоб люди почали думати про це.

Тому що я точно знаю і розумію, що модель не зміниться в один момент.

Але я хочу, щоб у людей поселилась ця думка про те, що треба постійно адаптуватись під нову реальність.